?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Dec. 5th, 2013

Це писалося 27 листопада, коли протест ще був мирним.

Для мене Євромайдан – це момент, коли люди чи не вперше за останні дев’ять років уголос проговорюють для себе цінності, з якими наше суспільство мусить жити далі. І голоси ці настільки різні, що ніколи не знаєш, із ким опинишся поруч, хто тобі подасть руку й гарячий чай, а хто плюне під ноги.


Я з цікавістю послухала листа Юлії Тимошенко до тих, хто стоїть на Майдані. У ньому превалювали казково-міфологічні мотиви, “невипадкові збіги дат” і “знаки долі”, йшлося про те, що історія містичним чином повертає нас до опрацювання помилок, про другий шанс і таке інше. Риторика Януковича, звісно, більш убога, але він також апелює до вищих сил, покладається на Господа і радить зробити те саме всій країні. Які ще політичні дискурси нам пропонують? Дрімуче гасло “Смерть ворогам” сьогодні годиться хіба як рекламний слоган для засобу від тарганів. Але штука в тому, що країна в цей час хоче вирішувати дуже прагматичні речі. І, як на мене, одне з головних – питання безпеки для себе і своїх дітей.

Справи студента Індила, Оксани Макар, події у Врадіївці свого часу змусили українське суспільство здригнутися від безпомічності перед безкарністю власного зла, і це поставило питання захищеності і справедливого суду на одне з чільних місць у житті кожного українця.

Мені Євромайдан імпонує тим, що навколо нього немає простих рішень. Я не стрибаю з усіма, при цьому не москалька. Мені не хочеться повторювати за Карпою щось про “ми не хохли”, “йдемо в Європу!”, але це не заважає мені з цікавістю спостерігати за тими, хто вперше практикує Майдан як спосіб озвучення своєї позиції. Я навіть не певна, чи можу назвати цей Майдан революційним, бо сприймаю його радше як протипожежні тренування – смішні, як на сторонній погляд, колективні дії, які насправді можуть врятувати життя.

Для багатьох із нас “європейські цінності” – це про інвалідів у музеях і кафе, профспілки, страйки, антикорупційні справи і скандальні відставки, прозору звітність і гелікоптер для вагітної жінки, а не для забаганок чиновника. Мені здається, всі дев’ять років після помаранчевої революції ми передавали одне одному смисл поняття “європейські цінності” через зіпсований телефон – політиків, і на виході отримали спотворене “євросодом”. Цей листопад – вдалий момент, щоб звірити годинники і смисли.