Віра (pani_grunia) wrote,
Віра
pani_grunia

Це писалося 27 листопада, коли протест ще був мирним.

Для мене Євромайдан – це момент, коли люди чи не вперше за останні дев’ять років уголос проговорюють для себе цінності, з якими наше суспільство мусить жити далі. І голоси ці настільки різні, що ніколи не знаєш, із ким опинишся поруч, хто тобі подасть руку й гарячий чай, а хто плюне під ноги.


Я з цікавістю послухала листа Юлії Тимошенко до тих, хто стоїть на Майдані. У ньому превалювали казково-міфологічні мотиви, “невипадкові збіги дат” і “знаки долі”, йшлося про те, що історія містичним чином повертає нас до опрацювання помилок, про другий шанс і таке інше. Риторика Януковича, звісно, більш убога, але він також апелює до вищих сил, покладається на Господа і радить зробити те саме всій країні. Які ще політичні дискурси нам пропонують? Дрімуче гасло “Смерть ворогам” сьогодні годиться хіба як рекламний слоган для засобу від тарганів. Але штука в тому, що країна в цей час хоче вирішувати дуже прагматичні речі. І, як на мене, одне з головних – питання безпеки для себе і своїх дітей.

Справи студента Індила, Оксани Макар, події у Врадіївці свого часу змусили українське суспільство здригнутися від безпомічності перед безкарністю власного зла, і це поставило питання захищеності і справедливого суду на одне з чільних місць у житті кожного українця.

Мені Євромайдан імпонує тим, що навколо нього немає простих рішень. Я не стрибаю з усіма, при цьому не москалька. Мені не хочеться повторювати за Карпою щось про “ми не хохли”, “йдемо в Європу!”, але це не заважає мені з цікавістю спостерігати за тими, хто вперше практикує Майдан як спосіб озвучення своєї позиції. Я навіть не певна, чи можу назвати цей Майдан революційним, бо сприймаю його радше як протипожежні тренування – смішні, як на сторонній погляд, колективні дії, які насправді можуть врятувати життя.

Для багатьох із нас “європейські цінності” – це про інвалідів у музеях і кафе, профспілки, страйки, антикорупційні справи і скандальні відставки, прозору звітність і гелікоптер для вагітної жінки, а не для забаганок чиновника. Мені здається, всі дев’ять років після помаранчевої революції ми передавали одне одному смисл поняття “європейські цінності” через зіпсований телефон – політиків, і на виході отримали спотворене “євросодом”. Цей листопад – вдалий момент, щоб звірити годинники і смисли.
Tags: життя, нотатки
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments